Ілля Маринич народився 23 серпня 1999 року в селі Дорожинка на Кіровоградщині. У Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї опанував професію кухаря. Був безстрашним і сміливим. Любив гострі відчуття: лазив по висотках, стрибав із парашутом та з висоти у воду.
«Ще з юних років брат звик працювати й покладатися на власні сили. Він не боявся починати нове, прагнув розвиватися і завжди шукав свій шлях. Ілля поспішав жити – нічого не відкладав на потім, не чекав правильного моменту. Інколи здавалося, що він відчував: його життя буде коротким, тому не переймався багатьма речами, які хвилювали інших», – розповіла сестра Галина.
Ілля любив дорогу, рух, відчуття свободи та нові місця. Цікавився різними видами творчості – малював, писав пісні та вірші. Також почав працювати над власною книгою, яку не встиг завершити.
«Брат дуже любив водити. Ще з дитинства випрошував у батька мотоцикл чи автомобіль. Він ніби відчував техніку й умів повертати до життя навіть те, що інший давно вважав би металобрухтом. Пам’ятаю його жовтий «Жигуль», який ледве дихав, але Ілля знову й знову «ставив його на ноги». Іноді здавалося, що ця машина працює лише завдяки його особливій магії. Він сам заробив на свою першу автівку, і це була для нього не просто покупка, а маленька перемога й доказ того, що він може сам», – сказала сестра.
У листопаді 2019 року Іллю призвали на військову службу, а згодом він підписав контракт. Служив старшим водієм у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. У серпні 2021-го у складі свого підрозділу взяв участь у військовому параді в Києві з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. Був командиром екіпажу бронеавтомобіля «Козак-2».
«За силою характеру ховалося добре й турботливе серце. Він не терпів нещирості та «несправжніх людей», але заради друзів і близьких був готовий гори звернути. Дуже любив родину, особливо маму. Хоч міг сперечатися, бути впертим і жити по-своєму, сім'я завжди залишалася для нього тією частиною світу, яка була по-справжньому важливою», – поділилася Галина.
22-річний Ілля Маринич поліг 15 березня 2022 року в Маріуполі Донецької області. За словами рідних, його поховали в братській могилі. Станом на вересень 2026 року тіло морпіха досі не знайдено.
Військовослужбовця посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У селі Вільшанка на Кіровоградщині встановили пам’ятну дошку на його честь.
У нього залишилися батько, п’ять сестер і два брати.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
