Василь народився 23 квітня 1975 року в селі Березичі на Волині. Після школи обрав військовий шлях: навчався в Київському інституті сухопутних військ за фахом інженера-механіка, а згодом – у військовому інституті при «Львівській політехніці», де опанував спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство».
За направленням пішов працювати у навчальний центр «Десна». Згодом перевівся до Луцька, де працював заступником начальника відділення комплектування та призову Волинського військового комісаріату. У 2014–2016 роках брав участь у бойових діях в зоні АТО. У травні 2018 року його призначили військовим комісаром Ківерцівського районного військового комісаріату. У 2020-му вийшов на пенсію та влаштувався у державне комунальне підприємство «Луцьктепло». Очолював службу охорони та цивільного захисту.
У перший день повномасштабного вторгнення Василь мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив заступником командира з морально-психологічного забезпечення 417-го окремого стрілецького батальйону 33-ї окремої механізованої бригади.
«Мій тато був для мене найкращою людиною: завжди прийде на допомогу, вислухає, підтримає, дасть пораду та підбадьорить у тяжкі моменти. Він був надзвичайною особистістю, взірцем для всіх чоловіків. У кого не запитаєш – всі про нього чудової думки, ні від кого не почуєш поганого слова. Патріотизм і козацький дух були у нього в крові. Він говорив: «Я б'юсь за неньку та за вас – мою сім'ю»», – написав син Юрій.
Воїна нагородили відзнакою «За участь в антитерористичній операції», нагрудними знаками «Учасник АТО», «Ветеран війни», медалями «Ветеран служби», «За сумлінну службу» I, II та III ступенів, почесним нагрудним знаком «Срібний хрест», а посмертно – орденом «Полеглого воїна» та орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали Василя на Алеї Слави в селі Гаразджа на Волині.
У нього залишилися дружина Ольга, син Юрій, донька Ангеліна та батько Василь.
