Михайло народився 27 серпня 1972 року в Донецьку. У 1995 році закінчив Московський фізико-технічний інститут, де здобув фах інженера-фізика. Жив з родиною у Вишгороді на Київщині. Працював майстром з ремонту та художником-оформлювачем у компанії «Творча майстерня «Престиж» у столиці. Любив малювати, брав участь у виставках, цікавився оптикою, прагнув з наукового погляду пояснити сприйняття оком кольору та об'ємного бачення картин. Також любив велопоїздки, природу, Крим.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України від окупантів. Служив у 114-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був зовнішнім пілотом (оператором) БпЛА відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу БПАК 134-го батальйону (в/ч А7300).
За службу Михайла нагородили відзнаками «Захиснику Вітчизни», «За хоробрість в бою», «Ветеран війни – Учасник бойових дій», а також орденом «Золотий хрест».
«Дуже любив дітей, завжди хвилювався за них та пишався їхніми досягненнями в навчанні, спорті та мистецтві. Ми були щасливі з ним…» – сказала дружина Вікторія.
«Він народився в Донецьку, здобув освіту в Москві, жив у Євпаторії, проте після вторгнення РФ до українського Криму і Сходу України зберіг людську гідність, принципово перейшовши на українську мову у спілкуванні. Виїхав з окупованої території і після повномасштабного вторгнення з перших днів добровільно став на захист Батьківщини. Брав участь у звільненні села Торське Донецької області 1 жовтня 2022 року, в оборонних боях на Сумщині у жовтні 2024-го, Ізюмського й Куп'янського районів Харківщини в листопаді 2024 – березні 2025 років. Працював як стрілець стрілецького взводу та оператор БпЛА. Попри вік завжди намагався бути корисним і, не маючи жодного сумніву й страху, рвався до бою. Мріяв повернутися до рідного українського Криму», – розповів Роман Заворотній, ТВО офіцера групи ЦВС в/ч А7300.
Поховали захисника на Алеї Слави цвинтаря у Вишгороді.
У нього залишилися мама, дружина, троє дітей і двоє онуків.
