Дмитро Наумов народився 15 серпня 1983 року в селі Дар’ївка Херсонської області. Закінчив школу в сусідньому селі Інгулець, після чого служив у Севастополі. Мріяв стати екологом, але більшу частину мирного життя працював в охоронних фірмах. 

У 2014 році добровольцем пішов на фронт, а за два роки розпочав службу за контрактом у складі 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Дружині спочатку казав, що їздить у робочих справах. Згодом зізнався, що пішов воювати, аби його діти жили у вільній країні.

«Російська агресія вплинула на нього – він все життя розмовляв російською, але одного разу повернувся додому і вже говорив тільки українською», – згадала дружина Олена.

Коли Дмитро захищав Україну на сході, то опанував фах снайпера. Побратими поважали його за справедливість та готовність будь-коли прийти на допомогу. 

«Я була за ним як за кам’яною стіною. Я займалася дітьми і знала, що з усіх інших питань можу покластися на Дмитра. Він був гарним батьком і чоловіком, хоча й непосидючим», – додала дружина.

Оборонець поліг 15 липня 2017 року біля селища Невельське Покровського району Донеччини. Він підірвався на міні під час бойового завдання. Йому було 33 роки.

Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

На місці загибелі Дмитра побратими встановили меморіальну плиту. В Інгулецький школі, яку він закінчив, відкрили меморіальну дошку на його честь.

Поховали воїна у рідному селі Дар’ївка.  

У нього залишилися дружина та троє дітей.