Віктор народився 4 серпня 1981 року в селищі Кокуй Читинської області РФ в родині військового інженера. Згодом сім'я переїхала до Туркменістану. З 1990 року, коли батько пішов на пенсію, жили в місті Шептицький (раніше Червоноград) на Львівщині. Там він закінчив школу № 5.
Віктор працював водолазом і водієм у Київській службі порятунку «КАРС». Згодом повернувся на Львівщину і влаштувався на шахту «Степова» Львівсько-Волинського вугільного басейну.
У 2014–2015 роках боронив Україну в складі добровольчого батальйону «Айдар».
З початку повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Воював на Донецькому, Херсонському, Харківському та Луганському напрямках.
«Ще на Донеччині Віктор зазнав перших поранень. Він горів у БТР, мав багато контузій, хлопців обстрілювали фосфорними боєприпасами. Згодом його комісували, бо на ногах не гоїлися рани. Лікувався в київському госпіталі, а за рік помер», – розповіла тітка Неля.
Поховали захисника в селі Літки на Київщині.
У нього залишилися батько Юрій, син Доброслав, бабуся Лідія, тітка Неля та кузин Едоардо.
