Олександр народився 10 листопада 1986 року в місті Прилуки на Чернігівщині. Закінчив Прилуцький фінансово-правовий коледж за спеціальністю «юрист». Працював далекобійником у польській компанії, об’їздив майже всю Європу. Любив автомобілі та свою роботу.
З початком повномасштабної війни долучився до війська. Служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був командиром розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону. Побратими дали йому псевдо Турист, бо на початку служби він ходив у спортивному костюмі та з туристичним наплічником.
«Він був люблячим чоловіком і батьком. У будь-якій ситуації підтримував, завжди знаходив час для сім’ї. Постійно казав: «У тебе є я, у мене є ти, і це найголовніше». Завжди намагався берегти своїх підлеглих. Додому приїздив рідко – лише двічі на рік. Говорив: «Нехай усі мої хлопці додому з’їздять, а потім вже я». 14 липня 2024 року, коли їхав на позицію, в їхній багі влучив FPV-дрон. Вони дивом врятувалися, зазнавши мінімальних ушкоджень. І рівно через рік він знову їхав на позицію, і в багі знову влучив ворожий дрон…», – розповіла дружина Марина Калініченко.
За службу Олександра нагородили медалями «Учасник бойових дій», «Незламним Героям російсько-української війни», відзнаками «Золотий хрест» та «Хрест 54 ОМБР», орденом «За мужність» III ступеня, а посмертно – орденом Богдана Хмельницького.
Поховали захисника в селі Товкачівка на Чернігівщині.
У нього залишилися дружина, двоє синів від попередніх шлюбів і батько.
