Владислав Павленко народився 19 квітня 2000 року в Черкасах. Закінчив професійний автодорожній ліцей, де опанував фах автомеханіка. Жив у Києві та працював у друкарні. Любив спорт: відвідував тренажерний зал, займався на турніках. Багато читав.
«Він був справжнім воїном і патріотом. Ще з 2014 року, коли був школярем, хотів потрапити в зону АТО. З початком повномасштабного вторгнення оббивав пороги й таки зміг долучитися до війська. Його не хотіли брати через вік та відсутність досвіду», – розповів старший брат, військовослужбовець Ярослав Павленко.
Спочатку Владислав служив у полку «Азов», який згодом реорганізували в 3-тю окрему штурмову бригаду. Пізніше перевівся до 67-ї окремої механізованої бригади. Воював на Донеччині та Дніпропетровщині, брав участь у боях за Бахмут і у Курській операції. Обрав собі псевдо Хрещатик на честь однієї з вулиць рідного міста.
Солдат Владислав Павленко поліг 16 грудня 2025 року в селі Тихе Дніпропетровської області внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Йому було 25 років.
«Він хотів не просто бути на війні, а перебувати в самому її жерлі. Чекав на переведення до одного зі спецпідрозділів ГУР. Не хотів повертатися додому, поки триває війна і поки хоч одна нога росіянина топче українську землю. Пишався пройденим шляхом і, навіть якби знав, яка доля на нього чекає, пройшов би його ще раз», – додав брат.
Поховали захисника в рідному місті на Алеї Героїв.
У нього залишилися батьки та старший брат.
