Старший солдат Олександр Похіла на псевдо Ізюм народився 7 квітня 1995 року в селі Височанське на Одещині. У 2011 році закінчив місцеву школу та вступив до Чорноморського морського фахового коледжу Одеського національного морського університету (раніше – Іллічівський морський коледж). Любив відпочивати на природі та обожнював тишу.
У 2020-му Олександр пішов на строкову службу. У квітні наступного року підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади в Запоріжжі.
З початку повномасштабного вторгнення продовжив боронити Україну.
«Коли почалася повномасштабна війна, Саня розповідав про людей, які допомагали нашим військовим. Про бабусь, які пекли для них пиріжки й варили борщ. Казав, що він у них майже такий, як мій. Перед його останнім виїздом ми переписувалися. Я прислала фото борщу, який приготувала. Саня відповів, що скоро приїде додому і буде його куштувати», – розповіла сестра Олена.
Олександр поліг 8 липня 2023 року в бою з окупантами біля села Роботине Запорізької області. Йому було 28 років.
«Він був дуже чуйним і товариським, мав багато друзів. Коли зустрічаю когось і ми заводимо розмову про мого братика, в людей на очах з'являються сльози. І побратими про нього писали багато гарних слів. Під час обстрілу він врятував одного хлопця в БТР, який потім дзвонив мені та дякував. Саня був найкращою людиною, яку я знала, і більше таких не зустрічала. Він дуже полюбив Запоріжжя, мріяв придбати там будинок, одружитися зі своєю дівчиною та створити міцну сім'ю», – додала сестра.
Поховали захисника у рідному селі Височанське.
У нього залишилися сестра та брат.
