Юрій народився 26 листопада 1986 року у селищі Білозерка Херсонської області. З дитинства захоплювався радіотехнікою та комп’ютерами: відвідував гурток радіооператорів і користувачів ПК. Після школи отримав професію електромеханіка з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин. Потім у коледжі здобув фах техніка-програміста.

Не знайшовши роботи за спеціальністю, влаштувався у маркет будівельно-господарчих товарів «Ґазда» в селищі Білозерка. Працював там понад 10 років. 

«Юрій – справжній майстер», – згадують односельці.

Він був ввічливим і відповідальним. Легко знаходив спільну мову з колегами та покупцями. Завжди мав власну думку, міг дати слушну пораду, був відвертим.

24 лютого 2022 року Юрій був на роботі. Після обіду зайшов до матері допомогти по господарству. Обіцяв відвідати її через день, але не прийшов. 

«У нас почалася паніка, бо його друзі теж не відповідали рідним. І лише згодом ми дізналися, що всі вони разом записалися добровольцями у районному військкоматі й одразу ж були відправлені до Херсона», – розповіла мати Лариса Михайлівна. 

Юрій вступив до 2-ї роти 194-го батальйону 124-ї окремої бригади територіальної оборони. 27 лютого він зателефонував сестрі Тетяні, щоб повідомити про своє рішення. Попросив зібрати теплі речі. Наступного дня Юрію передали все необхідне. Востаннє рідні спілкувалися того ж дня після обіду. Чоловік сказав, що у нього все добре, просив не хвилюватися. 

А після цього зв'язок обірвався. Рідні не знали, що з Юрієм. Просили допомоги у друзів, знайомих, волонтерів, колег, дзвонили до лікарень, моргів, зверталися в дирекцію кладовища та СБУ. 

«Це були найдовші дні у моєму житті. Нічого не хочеться робити, лише лягти і щоб тебе ніхто не чіпав. Ходила до Юриної хати годувати собак. Приглядалася та шукала рідні сліди. А може, бува, щось змінилося, може, він тут був? Ні. Заповнювала дні турботами про старого немічного дідуся, маленьку онучку, Юрин будинок. І лише вночі, коли всі спали, дозволяла собі справжній відчай», – пригадала мати воїна. 

5 березня рідні дізналися, що Юрій загинув. Односелиця, яка розшукувала свого чоловіка, опізнала його на фото загиблих з Бузкового парку. 

Юрія Полов'юка поховали 7 квітня 2022 року в Білозерці на Херсонщині. 

«Я пишаюся сином, моїм Героєм, його стійкістю, сміливістю, патріотизмом!» – поділилася Лариса Михайлівна.

Посмертно захисника нагородили медаллю «Хрест Свободи» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також йому надали звання «Почесний громадянин Херсонської міської територіальної громади».