Олексій народився 5 квітня 1997 року в селі Широка Балка Херсонської області. Після закінчення 9 класів місцевої школи вступив у Миколаївський ліцей. Вчився на автомеханіка. Працював за спеціальністю.
«Олексій був веселим, жвавим і в’юнким. Уже в 12 років він з дідусем на комбайні працював помічником у сезон. Поки прийду з роботи, то він на городі картоплі накопав на продаж на базар. Він дуже любив квіти, дерева. Висадив дома гранати, інжир і хурму», – розповіла мати Оксана Анатоліївна.
У 2017 році Олексія призвали на строкову військову службу. Під час неї він підписав контракт зі Збройними Силами України. До 2020 року брав участь в АТО/ООС. Воював на посаді механіка-водія БМП у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Після демобілізації працював на Херсонському суднобудівному заводі. Вдома посадив виноградник, завів курей і кролів. А згодом почав думати над тим, щоб повернутися на військову службу.
«Бувало каже: «Мам, ти знаєш, як там хлопцям важко? У того жінка вагітна, в того – сама з дітками. Ти розумієш, якби ми там не стояли, вони б завтра в нас були», – пригадала Оксана Анатоліївна.
24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, Олексій саме повернувся з робочої зміни. Зібрав речі й поїхав до Херсона. Там вступив до 124-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Казав: «Мамочко, не переживай. Буду берегтися заради вас. Ми просто патрулюємо», – зазначила мати захисника.
Востаннє із сином вона говорила 28 лютого. Після того він не виходив на зв'язок. А 2 березня на дзвінок нареченої відповів чужий голос.
«Він мріяв одружитися, виховувати дітей і збудувати дім. Досі здається, що він воює в АТО, що прийде додому та відкриє хвіртку у двір», – поділилася мати.
Посмертно Олексія Ронського нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також йому надали звання «Почесний громадянин Херсонської міської територіальної громади».
Поховали захисника в Херсоні на кладовищі Геологів. Про це Оксана Анатоліївна дізналася у вересні 2022 року. У працівників кладовища збереглися фото полеглих бійців. Їх порівняли зі світлинами, які 1 березня встиг зробити один з жителів Херсона. Мати впізнала сина за татуюваннями.
В Олексія залишилися мати, брат і наречена.
