Оборонець Дмитро Поповичев народився 14 січня 1999 року в Дніпрі. Навчався в НВК №139. Активно долучався до життя класу та школи. Брав участь в олімпіадах і посідав призові місця. Займався змішаними єдиноборствами та універсальною боротьбою, за що отримував медалі й грамоти.
У 18 років розпочав службу у військовій частині 3036 рідного міста, але мріяв потрапити до «Азову». До полку приєднався у грудні 2018-го. Паралельно заочно навчався у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Банківська справа та аудит».
«Син любив автомобілі та подорожувати містами України. Ходив до тиру постріляти з інструктором, полюбляв поїсти у львівських кафе, коли там бував. Турбувався про бабусю і мене. Був добрим, чуйним. Коли приїжджав зі служби додому, друзі були раді його бачити, приходили в гості та спілкувалися до ранку», – сказала мама Тетяна.
На початку повномасштабної війни Дмитро обіймав посаду командира 2-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону оперативного призначення.
«Під час боїв за Маріуполь Перший проявив себе як офіцер планування та взаємодії вогневого ураження. Дуже ефективно все розраховував. Де він командував – усе було добре», – розповів побратим Вайчик.
Дмитро Поповичев поліг 15 квітня 2022 року під час прориву на металургійний завод «Азовсталь». Йому назавжди 23 роки.
«Він їхав попереду мене, ми перевозили «трьохсотих». Почався обстріл, і ми з пораненими забігли за стелу, а там воронка від ФАБ. Загалом нас там було десь десять бійців. У якийсь момент Перший став вибиратися з воронки, піднявся приблизно до половини тулуба і почав кричати: «Ранених сюди». І тут стався приліт. На жаль, врятувати побратима не вдалося», – поділився Вайчик.
За життя Першого нагородили медаллю «Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність», а посмертно – орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів. Також йому надали звання старшого лейтенанта.
Дмитра Поповичева поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
У нього залишилися мама та бабуся.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
