Руслан народився і жив у Сумах. Навчався в школі №7. Потім здобув фах столяра-паркетника у Сумському професійно-технічному училищі №12. Близько 10 років працював у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання».
У 2015-му чоловік пішов добровольцем на війну. 8 років воював в АТО/ООС у складі ЗСУ. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був командиром відділення-командиром бойової машини піхоти. І хоча Руслан втомився за всі роки на війні, проте продовжував укладати нові контракти на службу та повертався на передову. Казав: «Я вмію тільки воювати». Руслан був мужнім і сміливим. Командири та побратими поважали його за професіоналізм.
Повномасштабне вторгнення боєць разом із побратимами зустрів у повній готовності. З перших днів його бригада продовжувала боронити Україну від російських окупантів. Руслан брав участь у боях за Київщину, Сумщину, Харківщину та Донеччину.
22 жовтня 2022 року він поїхав на нульові позиції, а через тиждень загинув. Майже 8 місяців вважався безвісти зниклим, однак експертиза ДНК підтвердила найгірше.
«Руслан – це людина з великої літери. Як чоловік – добрий, люблячий, щедрий, турботливий, відповідальний, веселий, життєрадісний, завжди підтримував, він був опорою в усьому, за ним як за кам'яною стіною. У грудні 2022-го ми з Русланом планували розписатися, йому мали дати відпустку, але, на превеликий жаль, цього так і не сталося. Коли нам принесли сповіщення, що Руслан безвісти зник, ми до останнього молилися, щоб він був живий або у полоні, але дива не сталося... Це моя найболючіша втрата, з якою досі не можу змиритися. Частинка мене пішла разом з ним, дуже його не вистачає», – розповіла кохана загиблого Вікторія.
«Як батько він був для мене насамперед мудрим порадником, оскільки мав великий багаж знань і з радістю ділився своїм досвідом зі мною. Був доволі суворим, але завжди був прямолінійним і казав так, як є, тому завдяки йому я могла раціонально оцінити ситуацію і зробити висновки. Він рідко показував емоції, і навчив мене в будь-якій ситуації залишатися при холодному розумі і діяти розсудливо», – додала донька воїна.
В останній шлях Руслана провели 23 червня 2023 року. Поховали воїна з усіма військовими почестями на Алеї Слави Баранівського кладовища у рідному місті.
У Руслана залишилася мама, сестра, донька, цивільна дружина, рідні, друзі та побратими.
