Олександр народився 9 травня 2002 року в селі Костувате Миколаївської області. Був наймолодшим із чотирьох дітей у сім’ї. Перші два роки здобував освіту в школі рідного села, потім продовжив навчання в Рацівській спеціальній школі-інтернаті. 10 та 11 класи закінчив у Братській школі № 2.
«Брат дуже любив спорт і пробував себе в різних його видах. Найбільше до душі йому були футбол і теніс. Брав участь у змаганнях і мав кілька нагород», – розповіла сестра Юлія.
У Південноукраїнському професійному ліцеї Олександр здобув фах газоелектрозварювальника. У 2020 році отримав кваліфікацію зварювальника 4‑го розряду. Деякий час працював за спеціальністю в агрофірмі «Вікторія» в рідному селі.
«Потім Олександр пішов до армії. Йому сподобалося. Під час служби пройшов курси гранатометника. Наш старший брат Сергій воював ще з часів АТО та служив за контрактом у 36-й бригаді. Олександр захотів бути поруч із ним. Після строкової підписав контракт і потрапив до цієї ж бригади. Але служили вони в різних підрозділах», – розповіла сестра.
Олександр обіймав посаду кулеметника в 1-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
«Він був гарним матросом, якісно виконував свою роботу. Мав високу дисципліну. Любив кулемет і добре за ним доглядав. Ми разом проходили психологічну смугу морського піхотинця, стрибали з парашутом і, коли заїхали в сектор, жили в одному бліндажі. Він був сміливим і ніколи не відмовляв у допомозі, якщо його просили. Свій військовий обов’язок виконував гідно і з честю», – розповів побратим Гліб.
На момент повномасштабного вторгнення брати Пурче перебували в Маріуполі. 21 лютого вони востаннє говорили з рідними телефоном.
Олександра Пурче посмертно нагородили відзнакою «За оборону України».
Поховали захисника 26 січня 2023 року на кладовищі в рідному селі.
У нього залишилися мати Софія, сестра Юлія, брати Андрій і Сергій. Останній на момент публікації перебуває в російському полоні.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
