Вадим народився 5 квітня 2001 року в селі Дерно на Волині, жив у Луцьку. З юності мріяв про військову службу: у 15 років вступив до військового ліцею, а в 19 підписав контракт із Національною гвардією України. Паралельно навчався на кафедрі національної безпеки у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.
Під час повномасштабного вторгнення Вадим боронив країну в лавах 32-го окремого батальйону НГУ. Обіймав посаду командира 3-го стрілецького взводу стрілецької роти резерву.
«Вадим пішов захищати Україну, не вагаючись ні хвилини. З гарячим серцем і спокійним поглядом він стояв за всіх нас – за рідну землю, за наш спокій, за майбутнє, якого сам не дочекався. Його мужність, відвага і самопожертва – це приклад для всіх, хто знав і пам’ятає його. Вадим був найкращою, найщирішою і найсправедливішою людиною. Він мав стільки планів, мрій і сил жити... Не встиг створити сім’ю, не встиг відчути радість батьківства, не встиг здійснити те, про що мріяв. Йому навіки 23. Він залишив по собі світло, яке не згасне, і любов, яку неможливо забути», – поділилася його наречена Тетяна.
Вадима Радюка нагородили відзнакою «За оборону України». Посмертно йому надализвання молодшого лейтенанта і відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави в селі Гаразджа на Волині.
У нього залишилися батьки, молодший брат і наречена.
