Сержант Тарас Романенко народився 8 вересня 1984 року у Вінниці. Жив у селищі Стрижавка Вінницької області. Був найстаршим із шести дітей у родині, допитливим і наполегливим. Любив вчитися та цікавився природою. Спочатку навчався в місцевому ліцеї № 1, а старші класи закінчив у Вінниці.
У 2002 році вступив до Університету державної фіскальної служби України в Ірпені (на 2026 рік – Державний податковий університет). Увійшов до десятки найкращих абітурієнтів і пройшов конкурсний відбір на безкоштовне навчання. За чотири роки отримав диплом бакалавра. Працював за фахом у Вінниці.
У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу. Після демобілізації повернувся до цивільного життя. Працював, бавив племінників і був міцною опорою для великої родини.
У перший день повномасштабного вторгнення Тарас вирішив стати до лав захисників. «Це наш обов’язок – Батьківщину боронити! Якщо всі будуть ховатися, то вороги прийдуть сюди, а хто захистить нас?» – так казав близьким. 27 лютого його призначили на посаду старшого стрільця підрозділу охорони 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Повітряних Сил ЗС України.
«Брат був одинаком по життю, але ніколи не забував про родину і в усьому завжди допомагав. Він у нас таким сором’язливим був, але точно не з лякливих. Вперто йшов до своєї мети, захотів щось зробити – бере і робить. Так і цього разу, коли одразу вирішив піти до війська, щоб стати оборонцем держави. У війську він неначе знайшов себе, ділився, що має гарних друзів та й загалом служба йому подобалася. Ніколи не жалівся», – розповів брат Артем.
Влітку 2023 року Тарас із групою військових вирушив у відрядження до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ. Там вони вдосконалювали військові навички, а потім вирушили на передову. З жовтня 2023-го підрозділ виконував бойове завдання на півдні України. Попри шалений спротив окупантів, українські оборонці змогли прорватися на лівий берег Дніпра на Херсонщині та оперативно облаштувати там позиції. День за днем воїни відбивали атаки ворога.
Свій останній бій Тарас Романенко прийняв 12 листопада 2023 року. Він зазнав смертельного поранення від кулі ворожого снайпера біля села Кринки Херсонської області. Йому назавжди 39.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селищі Стрижавка на Вінниччині.
У нього залишилися батьки, брати, сестри та племінники.
