Молодший сержант Сергій Русєв народився 4 жовтня 1993 року в місті Болград на Одещині. Закінчив Новомосковський кооперативний коледж економіки та права (на 2026 рік – Самарівський кооперативний фаховий коледж) за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність». З дитинства любив спорт, займався в клубі айкідо. Був відкритим і доброзичливим, легко знаходив друзів.
Після навчання став до лав Збройних Сил України. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Обіймав посаду командира гармати.
«Я товаришував із Борисом – молодшим братом Сергія. Ми разом росли. Сергій був для мене як старший брат. Він був в міру строгим, пунктуальним, вимогливим до себе й інших. Людина слова, порядку та честі. Але за цією строгістю ховалася добра людина, яка вміла підтримати, підказати й просто бути поруч, коли це потрібно», – написав друг родини Олександр.
Свій останній бій захисник на псевдо РУС прийняв 5 серпня 2014 року. Під час бойового завдання біля села Петропавлівка Шахтарського району Донеччини його підрозділ потрапив у ворожу засідку. Внаслідок танкового обстрілу Сергій зазнав смертельного поранення. Йому назавжди 20 років.
Сергія Русєва посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. На будівлі Болградського районного військкомату відкрили меморіальну дошку на його честь.
Поховали оборонця в селі Вільне на Дніпропетровщині.
У нього залишилися батьки. Його молодший брат по матері, Борис Дилик, також боронив Україну в лавах 25 ОПДБр. Він поліг 13 квітня 2023 року на Луганщині. На момент загибелі йому теж було 20 років.
