Михайло Саган народився 20 листопада 1995 року в селі Річиця Рівненської області. Жив у сусідньому селищі Зарічне. У Національному університеті водного господарства та природокористування опанував спеціальність «Економіка підприємництва». Там же закінчив військову кафедру та здобув звання молодшого лейтенанта.
Працював менеджером з продажів, а згодом – водієм за кордоном. Захоплювався спортом і фотографією. Понад усе любив читати, особливо цікавився філософськими працями.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Михайло повернувся додому, щоб стати на захист Батьківщини. Розпочав службу в 15-му окремому батальйоні на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення. Проте хотів безпосередньо брати участь у бойових діях, тому в листопаді 2022-го перевівся до 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж».
На посаді командира кулеметного взводу 3-го батальйону воював у Бахмутському районі Донеччини. Там зазнав поранення і переніс дві операції – йому встановили дві пластини в праву руку. Після реабілітації пройшов курс «Тактичне пілотування дронів». З 14 червня 2023 року був командиром кулеметного взводу 6-го батальйону та виконував бойові завдання на Лиманському та Куп'янському напрямках. З листопада 2024-го став командиром 2-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону. Мав псевдо Філософ, оскільки читав багато філософської літератури.
29-річний Михайло Саган поліг 9 березня 2025 року біля села Івано-Дар’ївка Донецької області. Того дня українські захисники відбили кілька хвиль активних штурмів російської армії, знищили та пошкодили 24 одиниці ворожої бронетехніки. Під час запеклого бою загорівся танк, і Михайло разом із побратимом загинули.
«Михайло – мій старший син. Він був мені опорою, порадником... усім. Був добрим і чуйним. Дуже любив читати. Зі школи цікавився історією України. Під час відпусток завжди подорожував нашою країною. Робив це навіть під час війни. Здається, Михайло спішив жити, хотів більше всього побачити. Він дуже любив котиків і собачок. Чотирьох собак вивіз з передової. Двоє з них зараз живуть у нас вдома», – розповіла мама Олена.
За особисту мужність офіцера посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Також йому надали звання капітана.
Поховали захисника на центральному кладовищі в селищі Зарічне на Рівненщині.
У нього залишилися батьки та двоє молодших братів.
Мама захисника створила ютуб-канал, на якому публікує відео, зняті її сином за життя.
