Михайло народився 21 листопада 2001 року в місті Вовчанськ на Харківщині. Закінчив місцевий технікум Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. Друзі пригадують, що у повсякденному житті Михайло був доброзичливий, завжди допомагав в різних ситуаціях.
З дитинства захоплювався футболом, вишивав хрестиком, обожнював риболовлю та ходив із батьком на полювання. Завжди допомагав бабусі з дідусем. Сам посадив садок, зокрема персики, які так і не встиг скуштувати. Дуже любив тварин.
«Він умів дуже багато й нікому не відмовляв у допомозі. За свої 20 років зробив стільки, що ми, його рідні, не зробили й третини цього», – розповіла тітка Тетяна Бородай.
За два місяці до повномасштабної війни хлопець пішов на контракт у підрозділ Державної прикордонної служби України, що дислокується у його рідному місті. З перших днів вторгнення російської армії Михайло стояв на захисті Батьківщини.
«Михайло був дуже ввічливим, у всіх справах відважним, трудолюбивим, доброзичливим, показував приклад доброти іншим. Мав багато друзів, які б сказали про нього тільки добрі та теплі слова. Назавжди в строю!» – розповів друг полеглого бійця.
Тіло захисника поховали на одному з місцевих кладовищ тоді ще окупованого його рідного краю.
«Для мене це була найулюбленіша, найсміливіша, найдобріша, найрозумніша не по роках дитина. Серце завжди буде боліти, мозок ніколи не зможе забути, душа завжди буде чекати, а очі плакати….», – додала тітка.
У Михайла залишились батьки, дві сестри, дві тітки, два дідусі та дві бабусі.
