Юліан народився 24 березня 1991 року в місті Приморськ Запорізької області. Навчався у школі №1, згодом – у місцевому ліцеї, а також закінчив школу мистецтв.

«Син зростав у родині, де панували повага до старших, любов до рідної землі, відповідальність за близьких і готовність прийти на допомогу. Для рідних і друзів він був Юзіком – світлою, щирою та життєрадісною людиною, яка вміла підтримати словом і жартом, але водночас залишалася надзвичайно принциповою», – розповіла мати Марина.

У 2008 році він розпочав строкову військову службу та обіймав посаду командира відділення – оператора метеорологічного взводу.

З травня 2014 року до червня 2015-го служив у Державній прикордонній службі України на посаді молодшого інспектора першої категорії відділення технічних засобів охорони державного кордону «Бердянськ».

«Після демобілізації Юліан деякий час намагався жити цивільним життям, однак його непокоїло те, що війна триває зовсім поруч із домівкою. Він не міг просто чекати, поки ворог прийде до його порогу, і свідомо прийняв рішення повернутися на фронт», – зазначила мати.

У грудні 2016 року приєднався до 54-ї окремої механізованої бригади. Служив в артилерійському підрозділі – протитанковому дивізіоні на гарматах МТ-12 «Рапіра» та виконував бойові завдання в районі Бахмута. Серед побратимів був відомий під псевдо Цезар.

У 2019-му Юліан пройшов відбір до «Азову» й підписав контракт. Служив артилеристом, також пройшов курси бойових медиків. У 2021 році закінчив курс лідерства «Період розвитку-2», отримав військове звання сержанта та вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ, поєднуючи навчання зі службою.

З початком повномасштабного вторгнення разом із побратимами став на оборону Маріуполя. Спочатку був у складі артилерійського розрахунку, а згодом, коли бої перейшли у щільну міську забудову, перейшов до піхоти. Також займався евакуацією поранених та надавав їм первинну медичну допомогу.

Тіло Юліана кремували 9 грудня 2022 року в Києві. Частину праху в березні 2024 року поховали на кладовищі в селі Байтали Одеської області. 26 листопада 2025 року решту праху заклали в колумбарну стіну Національного військового меморіального кладовища. 

Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.