Олександр народився 11 травня 1983 року в селі Покотилове Кіровоградської області. Після школи здобув фах тракториста та водія у Торговицькому ліцеї. Працював трактористом.
У січні 2023 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Службу проходив у лавах 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Обіймав посаду старшого механіка-водія 3 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону.
«Саня був дуже кваліфікованим професіоналом, знав свою справу на відмінно. Був одним з найкращих механіків-водіїв у нашій роті. Він завжди підходив до своєї «ластівки», гладив її по броні й казав: «Ти мене відвезеш і ти мене привезеш». І вона завжди його привозила», – сказав командир, старший лейтенант Микола.
Якось у Покровську готувалися до виїзду на пряму наводку по живій силі противника, яка закріпилась у будівлі школи. Напередодні ввечері виявилось, що танк не зрушити. Зампотех зі старшим механіком не могли знайти причину. А Олександр стояв поруч, спостерігав. Він любив, щоб люди самі доходили до суті, без підказок. Але коли нерви у всіх вже здавали, зампотех не витримав: «Саня, не викаблучуйся, зроби машину!». Олександр посміхнувся, підійшов – і зранку танк уже їхав на завдання.
Він був душею компанії. Мав особливий дар – підколювати побратимів так, що ніхто не ображався.
«Він любив когось «вкусити» морально, підняти на кпини, щоб людина подивилася на свої недоліки збоку. Але це завжди було по-доброму, з гумором. Це був ходячий позитив. Не можу досі повірити, що повернуся, і Санічки не буде на місці. Він був найкращим з найкращих», – додав командир.
Олександра Чабана поховали в селі Покотилове Кіровоградської області.
У нього залишились донька, цивільна дружина та брат.
