Сергій народився 12 червня 1973 року в місті Берестин на Харківщині. Навчався у місцевому ліцеї №1. Потім опанував професію слюсаря-інструментальника в Карлівському професійно-технічному училищі. Працював на овочевій фабриці.
Був ерудованою, начитаною людиною, писав вірші. Захоплювався класичною музикою. Пишався своїм прізвищем, яке пов’язував із козацькою історією. Для рідних залишався турботливим сином і батьком, людиною, яка завжди приходила на допомогу. Жив у Берестині.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України. Бойовий шлях розпочав у складі місцевої територіальної оборони. Згодом продовжив службу в 113-й окремій бригаді територіальної оборони.
Чоловік брав участь у бойових діях на різних напрямках. Також проходив стрілецьку підготовку, навчання з мінно-підривної справи й тактичної медицини.
На Донеччині, в районі Курдюмівки, боєць зазнав кульового поранення та контузії. Після лікування повернувся до підрозділу. У серпні 2024 року на Куп’янському напрямку збив із рушниці три ворожі дрони та виніс із поля бою пораненого командира Олександра на псевдо Тагіл.
«Тонкий естет, майстер художнього слова. Назавжди в серцях рідних», — сказала про Сергія сестра Ірина.
Захисника нагородили грамотами й пам’ятними відзнаками командування.
Поховали Сергія Сердюка в рідному місті.
У нього залишилися мати, сестра, син, племінниця й онука.
