Богдан народився 21 квітня 1992 року в селі Довжок на Вінниччині. У 2010 році закінчив Центр професійно-технічної освіти № 1, де здобув професію столяра будівельного та паркетника. У 2011-му опанував фах електрогазозварника та водія автотранспортних засобів категорії С у ВПУ №42 в Погребищі. Більшу частину життя працював на будівництві в Києві. Мріяв мати власні станки й займатися столярною справою.
Під час повномасштабного вторгнення Богдан служив у Національній гвардії України. Був авіаційним спеціалістом-сапером 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу спеціального призначення батальйону безпілотних систем військової частини оперативно-тактичного з'єднання – 1-го корпусу НГУ «Азов».
«Він був найсвітлішою і найдобрішою людиною з усіх, кого я знаю. Але попри це, мав вольовий дух і міцний внутрішній стрижень. Він був у самому пеклі майже 3 роки. Двічі отримував поранення. На моє прохання все залишити, він говорив: «Якщо всі будуть ховатися, то ворог буде тут». Він любив свою сім'ю і рідну землю, поважав побратимів і свій обов'язок. Мріяв про власних дітей і світле майбутнє для них», – написала дружина Тетяна.
Поховали Богдана в рідному селі Довжок.
У нього залишилися дружина, батьки та вся любляча родина.
