Сергій народився і жив у Львові. Закінчив Львівський кінотехнікум. Потім пройшов строкову військову службу. В мирному житті обіймав посаду головного інженера у колишньому Управлінні кінофікації у Львові, згодом працював інженером у місцевому кінотеатрі. Захоплювався технікою.
З початком повномасштабної війни чоловік пішов до військкомату, щоб приєднатися до оборони рідної країни, яку любив понад усе. Став військовослужбовцем 125-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Брав участь у боях на Харківщині й Донеччині. За час служби був нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» та відзнакою командира II ступеня.
«Він був наше все... Найкращий татко і дідусь! Він жив сім'єю, він жив нами і віддав життя за нас... Йому ми завдячуємо всім... Добрий, щирий, справедливий і сміливий! Він ніколи нічого не боявся і в перші дні війни, не вагаючись, пішов на захист України зі словами, що не залишить цю війну онукам... їх він любив найбільше! Життя для нас більше ніколи не буде таким, як колись... Я хочу, щоб усі знали, який він, Герой всього мого життя, мій Татко!» – розповіла Олена Заболотна.
Поховали воїна на Марсовому Полі Личаківського кладовища у рідному Львові.
Вдома на Сергія чекали батьки, дружина, двоє дітей і троє онуків.
