Олександр народився 11 травня 1981 року в місті Фастів Київської області. Навчався в місцевій ЗОШ №5, потім опанував фах помічника машиніста у Київському професійно-технічному училищі №17. З 1998 року працював на Укрзалізниці: пройшов шлях від помічника машиніста електропоїзда до інженера-приймальника локомотивів ПЗЗ. У 2007 році отримав диплом про вищу освіту за спеціальністю «електричний транспорт», здобувши кваліфікацію інженера-електромеханіка у Київському університеті економіки й технологій транспорту.
Жив із родиною у Фастові. За покликанням душі був музикантом: грав та гітарі, барабанах, гарно співав. Любив рибалити та відпочивати на природі.
«Мав золоті руки – за що не візьметься, все завжди зробить ідеально. Мав багато друзів, на нього завжди можна було покластися. Просто любив життя і мав багато планів», – так описала Олександра його дружина Анна.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став до лав 208-го окремого батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду командира стрілецького відділення.
За мужність і гідну службу захисника нагородили медаллю «Незламним героям російсько-української війни»
«Це була людина з великої літери. Патріот. Він був щирим, веселим, розумним, сміливим, життєрадісним. Любив життя. Любив свою сімʼю – особливо дітей, заради яких і пішов на захист та не дав зайти ворогу в рідне місто», – розповіла дружина воїна.
Поховали Олександра на Алеї Героїв Інтернаціонального кладовища у Фастові.
Посмертно йому надали звання «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади».
У захисника залишилися батьки Наталія та Олег, брат Павло, дружина Анна, доньки Марія і Дар’я.
