Володимир Миколайович народився в селі Нове Місто Черкаської області. Закінчив Монастирищенську школу № 2 та Вінницьку школу міліції. Був всебічно розвинений, цікавився геть усім. Любив риболовлю та життя. До вторгнення працював у Польщі бригадиром трактористів на полуничних полях. Був батьком-одинаком та виховував доньку, яку обожнював і завжди намагався захистити від усього.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся з-за кордону та 27 квітня 2022 року приєднався до лав захисників. Служив у 60-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Був головним сержантом механізованого взводу в 96-му батальйоні. Мужньо та сміливо виконував складні бойові завдання, через що мав авторитет серед побратимів і повагу з боку командування. За час служби боєць нагороджений нагрудним знаком МОУ «Знак пошани».
«Мій син сам виховував донечку Вікторію. Одначе це не зупинило його на шляху до прагнення боронити Україну в найскладніший для неї період. Володимир не заховався, не шукав відмовки, аби не йти до лав ЗСУ. Після реабілітації від отриманого поранення повернувся назад у розташування та продовжив боротися із ворогом. На рахунку сина велика кількість знищеної техніки. Зокрема, збив 5 дронів. Володимир був безстрашним та скрізь і всюди першим: у бою, в наступі, в обороні. Перебуваючи у зоні бойових дій, син ніколи ні на що не скаржився. Жодного разу не сказав, що йому важко. Навпаки, повсякчас підтримував побратимів», – розповіла Любов Швець.
«Володимир був дуже доброю, щирою, мужньою та життєрадісною людиною, але клята війна забирає найкращих. Тепер він – наш Герой», – додала двоюрідна сестра Юлія Дем'янчук.
Похований Володимир на цвинтарі в селі Нараївка Вінницької області, де живуть його батьки.
У захисника залишилися батьки, донька, інші рідні, друзі та побратими.
