Солдат Костянтин Слободенюк народився 31 травня 1983 року в місті Мелітополі Запорізької області у творчій родині: його мати була артисткою балету, а батько – флейтистом. Згодом родина переїхала до Чернігова, де Костянтин закінчив Чернігівський фаховий музичний коледж імені Л. М. Ревуцького. Після цього навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв.
Працював сопілкарем і флейтистом у Чернігівській філармонії. У 2018 році поїхав до Китаю, де грав у симфонічному оркестрі та викладав музику місцевим дітям. Через пандемію повернувся в Україну й відкрив у собі ще один талант – став драматичним актором Чернігівського обласного молодіжного театру. Грав, зокрема, у виставах «Тартюф» і «Дерева вмирають стоячи».
Колеги згадують Костянтина як начитану й надзвичайно щедру людину. Одного разу він побачив, що колега з філармонії не може дати ради старому зламаному телефону, і віддав їй свій.
«Він був воїном світла і доброти. Оце добро випромінювалося і в його піснях, і на сцені», – сказав колега Олексій Биш.
Навесні 2024 року Костянтин отримав повістку й без вагань долучився до війська. Служив у 32-й окремій механізованій Сталевій бригаді на посаді заступника командира взводу. Отримав псевдо Маестро.
29 листопада 2024 року Костянтин вирушив підсилити позицію та замінити побратима біля села Рівнопіль на Донеччині. Дорога становила близько 15 кілометрів, переважно відкритим полем. Аби не стати мішенню, група рухалася вночі та на світанку. Близько 05:50 групу виявила ворожа аеророзвідка. Російський дрон здійснив скид, після чого окупанти відкрили щільний мінометний вогонь. Майже два роки захисника вважали зниклим безвісти. Йому назавжди 41.
Із Костянтином Слободенюком попрощалися 15 вересня 2026 року в Чернігові. Поховали воїна на місцевому кладовищі «Яцево».
У нього залишилися мама та син.
