Олексій народився 27 березня 1990 року в місті Полтава. Здобув освіту автослюсаря. У Полтаві організував власну службу перевезень, співпрацював з великими торговими мережами та ресторанами. Був турботливим чоловіком для дружини та люблячим батьком для сина.
Строкову службу Олексій не проходив, але без вагань став на захист Батьківщини. Наприкінці жовтня 2023 року приєднався до лав 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Ще в навчальному центрі проявив себе як напрочуд вмотивований боєць.
«Він був затятим у бажанні воювати. Свідомим, чітко розумів, для чого прийшов у військо», – сказали побратими.
Олексій обіймав посаду водія. Але на полігоні сталося те, що змінило його військову долю. Під час вправ з вогневої підготовки інструктори помітили його виняткову влучність – «клав» мішені одну за одною. Так йому доручили бельгійську штурмову гвинтівку FN FAL, і Олексій став марксменом – піхотним снайпером.
Він мав м’яку вдачу, за якою ховався сталевий характер. Олексій рвався на позиції, навіть без наказу був готовий іти на допомогу побратимам.
Під час першого ж бойового виходу наприкінці листопада 2023-го він зазнав контузії і виходив з-під обстрілу, коли зустрів пораненого бійця із суміжного підрозділу. І хоча Олексій був вдвічі меншим, не покинув свого – витягнув побратима на собі, врятувавши йому життя.
«Ваш чоловік був дуже мужньою людиною. Пам’ятаю той вечір, коли командири сказали збиратися на бойовий вихід. Чесно, я думав, він залишиться, бо мав контузію, але вранці дізнався, що поїхав і він. Він був запальним воїном», – написав дружині Людмилі сержант Владислав на псевдо Метєля.
Поховали Олексія Бахмата в селі Затурине на Полтавщині.
У нього залишились дружина, мати, брат і сестра.
