Сергій народився 29 липня 1980 року в Одесі. Закінчив ліцей №14. В юності займався плаванням та єдиноборствами. Закінчив будівельний коледж і працював за спеціальністю – робив ремонти. Пізніше переїхав до Херсона, також купив будинок в Олешках.
З вересня 2014 року Сергій добровільно пішов на фронт. Воював у лавах 53-ї окремої механізованої бригади. Після демобілізації в 2015-му одружився. За рік у сім’ї народився син.
«Він у Херсоні був по роботі та закохався у нашу природу. Тому вирішив тут залишитися. Їздили до Олешок, вирощували там фрукти, овочі. На пенсії він мріяв працювати єгерем», – розповіла дружина Ірина.
Згодом Сергій повернувся до свого батальйону і продовжив службу за контрактом.
«Події 2014 року стали для Сергія потрясінням. Він мені тоді казав, що не може залишатися осторонь, бо буде велика війна, і що російська агресія не закінчиться Кримом, Донецьком і Луганськом. Їх треба зупиняти на тому місці, де вони зараз є. І коли він знову підписав контракт після народження нашого сина, я вмовляла його залишитися, але він відповів: «Там мої хлопці, я не можу не піти», – поділилася дружина.
Поховали Сергія Смірнова в Олешках.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «Захиснику Вітчизни».
