Олександр народився 20 липня 1993 року в місті Бердянськ Запорізької області. Навчався в багатопрофільній гімназії № 2.

«У дитинстві був непосидючим вигадником і заводієм усіх пригод. У школі мав багато друзів, легко знаходив спільну мову з однолітками. Однокласники жартома називали його «наш гуру». Онук мав загострене почуття справедливості й був вимогливим насамперед до себе», – сказала бабуся Валентина. 

Після школи вступив до Дніпропетровського національного університету на факультет української філології. Провчився близько пів року, але зрозумів, що ця спеціальність йому не підходить. 

У 2015 році Олександр вступив до лав Національної гвардії України. Рік прослужив у Києві. Потім повернувся до Бердянська, де працював в охоронній службі. 

Він завжди мріяв служити на морі й хотів потрапити на катер, однак не пройшов медичну комісію. Попри це, не відмовився від військової служби й у липні 2021 року вступив до 23-го загону морської охорони. Обіймав посаду старшого майстра-дизеліста групи матеріально-технічного забезпечення зв’язку та інформаційних систем.

«Син був виваженим, а служба ще більше його дисциплінувала. Характер став міцним, а принципи – незламними. Побратими поважали його за професіоналізм і людяність. Вони згадують сина як ініціативного й відповідального військовослужбовця. У бою та у щоденній службі він був зразком витримки, стійкості та незламності, умів зберігати холодну голову під час ухвалення рішень. Завдання виконував самовіддано й відважно», – сказала мама Оксана.

З 24 лютого 2022 року Кайзер із побратимами боронив Маріуполь. Одного дня знайшов генератор, щоб заряджати радіостанції та забезпечувати постійний зв’язок між позиціями.

«Востаннє він вийшов із нами на зв’язок 26 березня. Після цього – тиша. Ми подали його в розшук і отримали офіційне повідомлення, що Сашко вважається безвісти зниклим», – сказала бабуся.

Про долю Олександра рідні нічого не знали рік і вісім місяців. На початку вересня їм повідомили, що за результатами ДНК-експертизи вдалося встановити його особу. 

Воїна поховали на Кушугумському кладовищі в Запоріжжі.

Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» III ступеня, орденом «Хрест Героя» та відзнакою Президента України «За оборону України».

У нього залишилися мама та бабуся.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.