Михайло народився 14 червня 1990 року в селі Нова Кубань Бериславського району Херсонщини. З 10 років жив із родиною в селищі Новорайськ. Хлопець мріяв стати військовим і постійно казав: «Я вмію влучно стріляти, тому буду корисним».
Після армії Михайло служив за контрактом на посаді оператора-навідника БМП-2 у 36-й окремій бригаді берегової оборони, яка дислокувалася в Криму. Після анексії півострова разом із побратимами вийшов на материкову частину України та продовжив службу у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, де був головним сержантом взводу.
З 2014 року чоловік боронив Донецьку та Луганську області.
«Михайло був спокійним і врівноваженим, ніколи не панікував. Він знав, за що воює, та показав себе природженим воїном. Таких, як він, треба снайперами ставити. Це людина з золотими руками. На нього покладалися офіцери. При цьому йому не потрібен був наказ, йому треба було сказати: «Мішань, виручи», – і він ніколи не відмовляв», – розповів побратим Олександр.
Указом Президента України Михайла нагородили орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Він був першим в нашому селі, хто загинув на війні… Проводжали його в останню путь всім селом. Люди дуже плакали. Він наш Герой», – сказала сусідка Софія Трохимівна.
Поховали захисника у селищі Новорайськ.
Навесні 2021 року на фасаді місцевої школи встановили меморіальну дошку на честь Михайла.
