Солдат Антон Степаненко на псевдо Тихий народився 28 березня 2001 року в Луганську. Закінчив Луганську державну академію культури і мистецтв за класом гітари. Любив англійську мову. У мирному житті займався виготовленням пам'ятників.
З початку повномасштабної війни став на захист України та долучився до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Служив на посаді кулеметника штурмового взводу. Мама Антона в цей час перебувала в Луганську. Про те, що син воює, дізналася лише згодом.
«Син виїхав із міста на початку травня, бо перед тим його день тримали у ФСБ за проукраїнські погляди. Коли за ним знову прийшли, він уже був на підконтрольній уряду України території. Він не казав, що пішов воювати. Вважав, що так буде безпечніше. Я дізналася про це від старшого сина через рік. Антон просив пробачення. Казав, що інакше просто не міг», – написала мати Ірина.
Антон на псевдо Тихий поліг 13 листопада 2024 року біля селища Неліпівка Донецької області внаслідок скиду з ворожого дрона. Захисникові назавжди 23 роки.
«Мій син був творчою людиною. Веселий і доброзичливий. Дуже любив свою Україну і до останнього бився за Батьківщину. Якось він сказав: «Мамо, ти вела мене за ручку в садочок, потім – у школу. Якщо мені доведеться повернутися на щиті, хочу, щоб ти була поруч». На жаль, так і вийшло», – додала Ірина.
Воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в місті Бровари на Київщині.
У нього залишилися мама та брат.
