Солдат Вадим Степаненко, псевдо Брат, народився 23 вересня 1989 року в місті Дніпро. Навчався в місцевій гімназії № 55. Працював монтажником у будівельній компанії «Сінергія». На дозвіллі любив грати у баскетбол, захоплювався риболовлею та цікавився автівками.
З перших днів повномасштабної війни Вадим допомагав облаштовувати укриття для цивільного населення, а 29 серпня 2022 року мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха на посаді навідника 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону. Боронив Бахмут, Соледар і Вугледар.
Свій останній бій захисник прийняв 9 лютого 2023 року біля міста Вугледар Волноваського району Донецької області. Він зазнав смертельних поранень під час виходу українських захисників із оточеного ворогом міста. Воїнові назавжди 33 роки.
«Вадим був світлою людиною. Завжди щирий, усміхнений, дуже справедливий. Ніколи не залишався осторонь чужої біди та завжди був поруч. Побратими розповідали, що він був гідним та мужнім воїном і завжди брався за найскладніші завдання. Був люблячим сином, турботливим братом і чудовим батьком для свого сина, якого він дуже любив і намагався виховати доброю та сильною людиною! На війні побратими називали його Братом, тому що він був братом і в цивільному житті, і на службі – завжди підтримував, завжди був поруч», – написала мама Альона.
Посмертно воїна нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни».
Поховали Вадима на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
У нього залишилися мама, брат, син і цивільна дружина, з якою він планував одружитися.
