Артем народився 20 червня 1990 року в селищі Близнюки на Харківщині. Ще у дитинстві переїхав до Луцька на Волині. Мати сама виховувала трьох дітей, і він змалку знав, що таке праця.
«На жаль, я не змогла дати йому освіту, заробляла лише на те, щоб їх прогодувати і одягти», – сказала мама Марія Петрівна.
Хлопець дуже любив музику. Коли подорослішав, самостійно навчився грати на гітарі. А коли заробив на перший комп’ютер, почав створювати електронну музику, писав реп.
Після школи Артем підробляв різноробом. З часом прийшов на «Нову пошту», де пропрацював майже рік.
«Артем був сором’язливим. Не любив, щоб про нього говорили. Але він був дуже хорошою людиною, патріотом і борцем зі злом. Янгол на землі, який пішов на небо», – сказала мама.
На війну Артем потрапив наприкінці червня 2022 року. Служив у лавах ЗСУ на посаді стрільця стрілецького взводу стрілецької роти. Воював на Куп’янському напрямку.
За службу захисника нагородили грамотами та подяками.
«Він про війну також нічого не розповідав, як і про все інше. Я питала: «Що вислати, що треба?». Казав: «Нічого». Лише згодом його побратими розповідали, яким він був насправді. Одного з поранених хлопців виносив з позиції, врятувавши йому життя», – розповіла мати.
Поховали Артема Степчука на міському кладовищі у селі Гаразджа.
