Роман народився 25 вересня 1997 року в Києві. Навчався в державному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівельної механізації». За фахом не працював – із юності його вабили зброя, військова справа та справедливість.
З 2018-го року Роман служив у Національній гвардії України. Був головним сержантом – командиром гармати 1-ї обслуги гармати 2-го артилерійського взводу 2-ї артилерійської батареї 1-го артилерійського дивізіону 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж». Повномасштабне вторгнення зустрів у строю.
З дитинства Роман любив спорт і не полишав тренувань навіть на фронті: власноруч облаштував невеликий спортивний куточок і кликав побратимів займатися разом. Він вірив, що сила тіла й духу допомагає витримати найтяжчі випробування.
«Роман був незвичайною людиною: дуже чуйний, доброзичливий, щирий і доволі скромний. Він був справжнім чоловіком. Таких дуже мало в нашому світі. Це єдина людина, котра замінила мені абсолютно всіх: і тата, і друга. Він був, є і буде моїм чоловіком до кінця моїх днів», – написала дружина Наталія.
Романа Сторожука нагородили відзнаками «Хрест Хоробрих», «За доблесну службу», нагрудним знаком «За сприяння війську», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в Києві на Берковецькому кладовищі.
У нього залишилися дружина, батьки та сестра.
