Юрій народився 5 листопада 1988 року в селі Златоустівка Дніпропетровської області. Жив у Кривому Розі. Закінчив гімназію № 130 і вступив до Криворізького медичного коледжу на «сестринську справу». З вересня 2008 року навчався у Запорізькому державному медичному університеті на факультеті «лікувальна справа». Проходив інтернатуру в Дніпропетровському державному медичному університеті за спеціальністю «медицина невідкладних станів».
Працював у Дніпропетровському обласному центрі екстреної медицини на посаді лікаря ДСНС та сімейним лікарем у Центрі первинної медико-санітарної допомоги № 6.
Юрій був кандидатом у майстри спорту з кульової стрільби, захоплювався бодибілдингом, акваріумістикою, столярною справою, а також кіберспортом, садівництвом, альгокультурою й образотворчим мистецтвом.
«Він був дуже добрим, людяним, милосердним, енергійним, працьовитим, допомагав іншим. Він завжди боровся за справедливість. Здавалося, що він вміє усе: лікувати, покласти плитку, написати картину, посадити манго в горщик. Він вирощував креветки, займався спортом, робив акробатичні трюки, знав особливості поведінки різних комах. Любив естетику та створював красу: на його кухні стоїть стіл, який він змайстрував сам. Він був дуже хорошим чоловіком і був би чудовим батьком, але побачити сина йому не судилося», – написала Олександра, наречена захисника.
Після повномасштабного вторгнення Юрій служив командиром 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 425-го окремого штурмового полку.
«Юрій був найкращою людиною з усіх, кого я знаю. Багато чому мене навчив, я дуже вдячна йому за це. 17 лютого 2023 він зробив мені пропозицію – я стала його нареченою. Ми планували народити чотирьох дітей, завести двох собак і прожити разом до глибокої старості. Ми любили, поважали й підтримували одне одного. За весь час наших стосунків, навіть під час ремонту, жодного разу не посварилися. У січні 2024 року ми приїхали до нього в частину. Наш малюк ще був у «животику». Юра гладив мене по животику та розмовляв з ним. А 15 лютого я говорила з ним востаннє. Мій світ наче загинув разом з ним…», – додала наречена.
Поховали захисника в селі Андрусівка Дніпропетровської області.
Юрія Світанька посмертно нагородили нагрудними знаками «За заслуги перед містом» III ступеня та «Гордість Довгинцівського району».
Вдома на нього чекали батько Віталій Олександрович, наречена Олександра та син Данило.
