Віктор народився 17 травня 1970 року в селі Стовбине на Полтавщині. Опанував фах інженера-механіка. Працював головним механіком у ТОВ «Експрес вантаж».
У повномасштабній війні Віктор боронив Україну в лавах 110-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду стрільця-санітара.
«Ми завжди будемо пам’ятати його таким, яким він був насправді – справжнім. Сильним, коли цього вимагало життя, і ніжним, коли всі потребували підтримки.Завжди спокійний, врівноважений, із тією особливою мудрістю, що приходить не з роками, а з внутрішньою величчю. Ми пам’ятаємо його сміх – щирий, гучний, той, що одразу робив день світлішим. Пам’ятаємо його очі – уважні, добрі, які ніколи не проходили повз чужий біль. Пам’ятаємо його руки – натруджені, але завжди теплі, завжди готові допомогти. Він був людиною слова й честі. Людиною, яка не ховалася за чужими спинами, яка завжди робила більше, ніж казала. Людиною, що могла мовчати – але в тому мовчанні було більше сили, ніж у багатьох чужих промовах. Таким він і залишиться в наших серцях: справедливим, вірним, добрим, нескінченно рідним. Людиною, на якого завжди можна було покластися, яку не забути й не замінити!» – розповіли рідні Віктора.
«Наш герой, наш рідний. Він був не просто військовим. Він був ніжним батьком, турботливим дідусем, мужнім і добрим чоловіком, вірним та надійним побратимом. У його серці завжди було місце для любові, а в очах – світло, навіть у найтемніші часи», – додала невістка Анастасія.
Поховали Віктора Свинаренка в селі Піщаному Полтавської області.
У нього залишилися дружина, діти та онуки.
