Єгор Ситарчук народився 23 січня 2003 року в селі Степанівка Кіровоградської області. Закінчив школу в селі Андріївка. В Олександрійському професійному аграрному ліцеї опанував спеціальність слюсаря-авторемонтника.
«Брат був дуже рухливим і енергійним. Він не любив витрачати час даремно, завжди хотів чимось займатися, кудись їхати, щось робити. Ми часто проводили час разом, відпочивали, спілкувалися і просто були поруч. Для мене ці моменти залишаться одними з найдорожчих спогадів про нього», – розповів брат Олександр.
У травні 2021 року Єгора призвали на службу до Нацгвардії. Він патрулював місто Енергодар. У вересні в Запоріжжі підписав контракт із військовою частиною 3033. Після цього разом із побратимами з 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» вирушив у зону ООС. Обіймав посаду стрільця.
Повномасштабне вторгнення воїн зустрів у Маріуполі.
«Він перегороджував дороги побитими машинами, екскаватором, трактором. На той момент окупанти вже були в місті. Якось Єгору вдалося знайти телефон і вночі подзвонити мені. Сказав, що, можливо, це востаннє, коли він телефонує. Розповідав, що люди ходили й просили їсти. Він віддав свій суп із пайка жінці з дитиною», – згадав брат.
У березні 2022 року Єгор потрапив у полон.
«Брат ледь не отримав кульове поранення в спину, але куля влучила в бронежилет. Коли був обстріл міста з кораблів, вони спустилися у підвал. Там їх і спіймали та змусили скласти зброю. У полон його взяли кадирівці», – розповів Олександр.
Спочатку він перебував в Оленівці. За три дні до підриву барака його перевезли до 27-ї колонії в Горлівці. За словами Єгора, військових утримували разом із засудженими з різними захворюваннями. За час перебування в полоні він працював у бібліотеці та навчився грати на гітарі.
Майже два з половиною роки оборонець провів у неволі. Його звільнили 14 вересня 2024 року.
Після реабілітації Єгор повернувся до війська. У 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади обіймав посаду оператора відділення наземних безпілотних систем взводу дистанційного мінування інженерно-саперної роти.
Захисник поліг 8 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу в місті Добропілля на Донеччині. Йому назавжди 23 роки.
Єгора Ситарчука поховали на військовому кладовищі в Олександрії Кіровоградської області.
У нього залишилися мама Людмила, батько Олександр, брати Яків та Олександр, кохана дівчина Каріна.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
