Роберт народився 11 травня 1998 року у Харкові. Навчався у школі №131, з дитинства займався спортом. Його ім’я було в Почесній книзі «Золотий фонд Шевченківського району» у номінації «Спорт». Понад усе захоплювався історією, а особливо історією України.
Закінчив факультет юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював на посаді головного державного інспектора Харківської митної служби. У 2022 році вступив до аспірантури на кафедру цивільного права і встиг дистанційно закінчити перший курс.
Обожнював розслідувати історичні факти. Любив активно проводити час з рідними та друзями, а ще – читати книги, особливо Говарда Філліпса Лавкрафта. Цікавився східною культурою та мистецтвом, після закінчення війни планував поїхати до Японії та відвідати місто Кіото.
У травні 2022 року чоловік добровольцем долучився до 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був оператором-розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу 247-го батальйону. Воював у Харківській, Донецькій, Сумській і Запорізькій областях.
Роберта нагородили пам'ятною медаллю Угрупування військ «Харків» – «За оборону міста-героя Харків», медаллю Харківського гарнізону «За визволення Харківської області», нагрудним знаком «Почесна відзнака 127 бригади територіальної оборони» II та III ступенів, а також «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Рідні розповіли, що всі пам’ятають Роберта як розумного, сильного, вмотивованого чоловіка, який дуже любив свою країну.
«Ми планували одружитися. Хотіли дочекатися, коли Роберт повернеться до Харкова, але, на жаль, не дочекалися… Роберт – людина, про яку можна говорити вічно. Він був надзвичайно добрим, відповідальним, відважним, завжди готовим допомогти. За власної ініціативи відправився в Бахмут з побратимами у квітні 2023 року та активно брав участь у бойових діях з визволення української землі, внаслідок чого отримав поранення. Він мав хоробре серце. Як би важко не було, завжди посміхався і змушував посміхатися інших. Його виняткове почуття гумору та оптимізм давали віру в те, що все буде добре, обов'язково. Зі мною Роберт був дуже люблячим і турботливим. Ми безмежно кохали та поважали одне одного. Будували спільне майбутнє і з нетерпінням чекали, коли буде можливість бути разом постійно. Я вдячна Роберту всім серцем за те, що навіть у таких важких умовах він робив мене найщасливішою жінкою на світі та показав, як виглядає справжнє кохання», – розповіла його кохана Ольга.
Поховали захисника на цвинтарі №18 рідного міста.
Вдома на Роберта чекали батьки, рідні, друзі та цивільна дружина.
