Вадимові було 36 років. Він народився в селищі Нова Водолага, що на Харківщині. Здобув повну середню освіту в тамтешній школі-інтернат. Згодом вступив до Чугуївського професійно аграрного ліцею, де здобув професію водія. У цивільному житті працював фотографом.
Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, долучившись до складу 127-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду водія-номера обслуги. Нагороджений медалями «За військову службу Україні» та «За оборону міста-героя України Харкова», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій чоловік був людиною без страху. Справедливий, завжди приходив на допомогу, дуже любив нашу сімʼю, піклувався і понад усе обожнював дітей. Ми любимо та пам'ятаємо його, він назавжди в наших серцях», – написала дружина Аліна.
Поховали захисника у рідному селищі.
Вдома на Вадима чекали дружина Аліна, донька Карина, сини Данило та Нікіта.
