Алік народився 23 травня 2003 року в селі Меньківка на Житомирщині. Навчався в Радомишльській ЗОШ №5 імені В’ячеслава Чорновола. Після закінчення школи деякий час працював, а згодом вступив до Таращанського фахового коледжу. Любив життя, захоплювався футболом і технікою, зокрема мотоциклами.
У грудні 2021 року розпочав військову службу за контрактом. З початком повномасштабного вторгнення боронив Україну в складі 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ (зараз – окрема аеромобільна бригада). Обіймав посаду командира відділення радіоелектронної боротьби.
«Ми мріяли побудувати сім'ю, але, на жаль, не встигли стати чоловіком і дружиною. Алік був моєю опорою, мрією, підтримкою, сенсом життя. Дякував за те, що я з'явилася в його житті, і казав: «Завдяки тобі я зрозумів, що таке справжня любов». Він був добрим, веселим, відважним, щирим, простим, життєрадісним. Мав велике серце. Завжди говорив, що в нього все добре. Вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та турботою про інших. Приходив на допомогу, умів підтримати й подарувати надію навіть у найскладніші моменти», – написала кохана Тетяна.
За службу воїна нагородили відзнакою командира 71-ї окремої єгерської бригади – нагрудним знаком «Безжальні».
Аліка поховали в селі Борщів на Житомирщині.
У нього залишилися батько, сестри, бабуся, кохана, брат, тітки, дядьки та інші родичі.
