Олександр народився 12 червня 1999 року в Маріуполі. Навчався у школі № 4. У молодших класах вступив до місцевої футбольної академії «Іллічівець». Одна зі стін у його кімнаті була завішана грамотами та медалями.
Після 9-го класу навчався у Вищому металургійному професійному училищі № 99. З підліткового віку займався контактними єдиноборствами, зокрема тайським боксом. Захоплення футболом і бойовими видами спорту привело його до фанатського руху. Згодом він долучився до колективу «Братія», заснованого у Кривому Розі.
«Ми познайомилися у 2013 році, коли нам було по 14. У 2015-му почали зустрічатися. Зараз згадую це з усмішкою, якими ж ми були дітьми, – розповіла дружина Марія. – Я бачила, як із хлопця формується чоловік. У Саші був сильний характер: цілеспрямований, різносторонній, йому все було цікаво. Він був добрим, позитивним, чуйним, хоча інколи міг «підколоти». Умів слухати, з ним завжди було про що поговорити, і я дуже це цінувала. Він дуже любив батька, мене, нашого мопса Барніка і рідне місто Маріуполь».
Олександр захоплювався комп’ютерними іграми, обожнював тварин, любив читати та цікавився історією. Хотів об’їздити всю Україну, а найбільше – побувати в Карпатах.
У лютому 2020 року Тара долучився до полку «Азов».
«Курс молодого бійця він пройшов із першого разу, хоча фізичні нормативи давалися не одразу. Але він не здавався – знову і знову перездавав. Безвідмовний та відважний, – сказав побратим на псевдо Вог. – Спочатку Тара був навідником, а згодом став командиром однієї з гармат. Його розрахунок називали «розрахунком мрії»».
«Ніколи не забуду, як ми кататалися на конях – це була моя маленька мрія. А потім він зробив мені пропозицію. Одружилися ми 28 серпня 2020 року. Просто пішли подавати заяву до РАЦСу, а вийшли вже чоловіком і дружиною. Того дня ми були найщасливішими», – розповіла Марія.
Під час боїв за Маріуполь Тара кілька разів приїздив до рідних – привозив дружині та батькові їжу та необхідні речі. Востаннє вони бачилися 9 березня.
Побратим Льова згадує, що Тара був прикладом впевненості та міцного характеру, стійко проходив усі випробування і був хорошим другом.
Прах воїна покоїться у колумбарній стіні на Лук’янівському кладовищі у Києві.
Оборонця посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У Києві біля Пішохідного моста створили мурал на честь Тари.
У Олександра залишилися дружина, батько та побратими.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
