Сергій Теницький народився 26 лютого 1996 року в селі Кушнирівська Слобідка Хмельницької області. До жовтня 2024 року жив у місті Українськ на Донеччині. Закінчив Селидівський політехнічний фаховий коледж, де опанував фах електрослюсаря підземного та машиніста підземних установок. Працював шахтарем на ВП «Шахта «Україна» та в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». Останні півтора року жив у Черкасах.
На захист країни став з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку був піхотинцем, а після навчання став головним сержантом взводу БпЛА розвідувальної роти 109-ї окремої бригади територіальної оборони. У вільний від служби час вдосконалював навички пілотування дронів. Мав псевдо Мажор.
«Він був турботливим сином та онуком, люблячим братом, надійним побратимом і відповідальним командиром. Товариші по службі розповідали, що він показав себе як професіонал. А для мене він був красивим, впертим, добрим, надійним і тим, кому можна довіряти», – написала кохана дівчина Софія.
«Він пішов у вічність, але залишив по собі світло, яке не згасне. Був волелюбним, впевненим у своїх діях та ініціативним. Він любив це життя, старався брати від нього максимум. Захоплювався машинами та технікою і дуже любив грати в комп’ютерні ігри з побратимами і друзями у вільний час. Мені бракує його голосу, його жартів і просто присутності», – сказала сестра Христина.
Сергій Теницький поліг 20 березня 2026 року біля Костянтинівки Донецької області внаслідок мінно-вибухової травми. Йому було 30 років.
Оборонця нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни», відзнакою «За оборону України», а також почесним нагрудним знаком 19-го армійського корпусу.
Поховали захисника в селі Чухелі на Хмельниччині.
У нього залишилися мама, кохана дівчина, сестра, два брати та бабуся.
