Іван народився 19 жовтня 1993 року в селі Аполлонівка Дніпропетровської області. Навчався в місцевій середній школі, згодом закінчив Солонянський професійний аграрний ліцей за спеціальностями тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника та водія автотранспортних засобів категорії «С».
У 2016–2019 роках брав участь в АТО. Боронив Україну в лавах 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
Після демобілізації працював у виправній колонії №21. У 2021-му Іван влаштувався монтером колії 3 розряду Апостолівської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця». Обожнював відпочивати з родиною на природі: рибалити, збирати гриби, ночувати в наметі. Завжди брав із собою улюбленого собаку Джесі породи кане-корсо. Займався спортом і мріяв добудувати дім.
Коли почалася повномасштабна війна, Іван знову взяв до рук зброю. Служив акумуляторником ремонтного відділення електроспецобладнання та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки 532-го окремого ремонтно-відновлювального полку. Боронив Донеччину, Харківщину, Херсонщину.
«Ваня був чудовим чоловіком і найкращим татом. За що б він не брався, завжди робив це швидко. Добросовісний, відповідальний, надійний. Він летів зі служби додому за першої можливості, їхав, навіть якщо зможе провести вдома лише кілька годин. Ми завжди на нього дуже чекали. Донечка бігла зустрічати татуся і не злазила з його рук. Всюди з татом. Дуже плакала, коли він їхав. «Я тебе люблю, люблю! Скоро приїду!» – казав він донечці. Любив доню більше за все і постійно говорив їй про це. Казав, що вона найкраща, називав красунею, купував гарні речі й допомагав фарбувати нігті, часто танцював з нею та вчив бити боксерську грушу. Для мене Ваня був чоловіком, другом і найближчою людиною, якій я могла розповісти все. Ми за ним справді були «як за кам’яною стіною». Ваня живе у кожному нашому спогаді та у кожній усмішці донечки. Ми дуже скучили та безмежно любимо і будемо любити завжди, навіть крізь світи...», – написала дружина Марина.
Івана нагородили відзнакою Президента «За участь в антитерористичній операції» та грамотою командира військової частини А3336.
Поховали захисника поруч із батьком у рідній Аполонівці.
У нього залишилися донька Каміла, дружина Марина та мати Людмила.
