Михайло народився 20 вересня 1988 року в Херсоні. До 8-го класу навчався у місцевій школі №4, а згодом – у школі №53. Займався боксом і захоплювався кулінарією. Навчився пекти торти.
«Наша дочка казала: «Мамо, смачнішого Наполеона я ніде не їла, тільки в мого брата». Немає такої хвилини, щоб ніхто не згадав про нього: «А Міша так казав, а Міша так робив». Наче він біля нас. Він був дуже добрим, душею компанії. Бувало, йде кудись, когось зі стареньких сусідів проведе, щось піднесе, вислухає ту бабуню. Він дуже любив свою сестру, мріяв побувати в неї на весіллі. Любив дітей», – написала мама Світлана.
У 2006 році влаштувався до обласного онкологічного диспансеру, а восени пішов на строкову службу. Згодом працював у пенітенціарній системі та заочно вивчав судово-медичну експертизу в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.
У 2017-му Михайло підписав контракт. Спочатку служив інструктором у 184-му навчальному центрі, з квітня 2019-го був гранатометником у 53-й окремій механізованій бригаді.
Побратими розповідали, що у нього був рюкзак, в якому можна було знайти все.
«Хлопці казали: «Коли ми з ним йшли кудись на завдання, то знали, що спина у нас прикрита»», – згадала мама.
Востаннє Світлана спілкувалася з Михайлом 5 вересня о 17-й годині. Він питав про сина Сашка та обіцяв передзвонити. За кілька годин він загинув.
Воїна поховали у селищі Кіндійка на Херсонщині.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На фасаді школи №4 у Херсоні відкрили меморіальну дошку на його честь. Пам'ятні дошки також встановили у 184-му навчальному центрі та в Школі підготовки та перепідготовки фахівців пожежної охорони ЗСУ у Львові, де Михайло служив інструктором з озброєння.
У нього залишилися батьки, сестра та син.
