Артем народився 11 лютого 1985 року в Запоріжжі. Навчався у спеціалізованій школі №72. Спочатку працював будівельником, потім у поліції охорони, а згодом долучився до ЗСУ. Обожнював кермувати, природу та подорожі.

«Артем безмежно любив тварин і цікавився історичними артефактами, пам’ятками культури та історією України. Мав золоті руки і, як він сам казав, «міг збудувати ціле місто, якщо потрібно». Був щирим патріотом! Завжди займався саморозвитком. Ніколи не соромився, що чогось не знає, навпаки, цікавився цим новим і шукав інформацію: чи то мистецтво, чи то зброя, чи етимологія, чи рецепти…», – розповіла подруга Оксана Шабас.  

У 2014 році Артем добровільно пішов до військкомату, але зміг потрапити до війська лише з другої спроби. У 2015 році підписав контракт з 25-ю повітрянодесантною бригадою. 

Повномасштабне вторгнення застало воїна на позиціях в Авдіївці. Незадовго до цього, на його 37-й день народження, він поїхав у коротку відпустку додому. Тоді родина бачила Артема востаннє.  

Тім був навідником і заступником командира бойової машини. У квітні 2022 року у Волновасі він із побратимами потрапив в оточення. Тоді йому вдалося вивезти хлопців, і воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. За чотири дні після цього він загинув.

«Ще за життя Артем хотів, щоб я створила проєкт вшанування героїв з усіх куточків нашої держави – що на щиті та зі щитом, де був би і його портрет. Артем розумів важливість збереження пам'яті про героїв. Він вважав, що всі повинні робити внесок у формування історії та власної держави. Людина, яка все своє свідоме життя присвятила захисту України. Тім завжди тримав слово, міг підтримати людей лише однією фразою, не залишав на самоті, особливо якщо людина боролася за свободу України. З ним кожна боротьба була натхненною!», – сказала Оксана.

Поховали воїна у рідному місті.

У нього залишилися батьки, брат, племінники, друзі та побратими.

У 2023 році Оксана Шабас створила артпроєкт «Наші» пам'яті Артема Тимченка, куди увійшли історії про захисників, їхні фотографії, вірші військової тематики та картини. 

Портрет і історія Артема збережені в електронній книзі пам’яті на Алеї Слави в Запоріжжі та у меморіальному просторі у Парку Бойової Слави. Також у парку Металургів на інсталяції «Дерево Памʼяті» є дзвіночок із його іменем.