54-річний Дмитро Васюков на псевдо Дєд поліг 31 травня 2022 року в селищі Тошківка Луганської області внаслідок танкового обстрілу.
Дмитро народився 20 жовтня 1967 року в місті Астана, Казахстан. У 1976 році разом із родиною переїхав до села Леськи на Черкащині. З дитинства багато читав і міг годинами сидіти над книгами.
Після служби в армії опанував фах матроса та працював на риболовецькому судні далекого плавання. У 1991 році вступив до Черкаського художньо-технічного коледжу (раніше – профтехучилище №20), де навчався на майстра-опоряджувальника цивільних і промислових будівель. Після випуску ремонтував житлові приміщення.
У червні 2016 року Дмитро добровільно підписав контракт із ЗСУ. У 201– 2019 роках служив у лавах 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Пройшов іспит на право носіння берета морської піхоти та склав клятву морпіха.
«Випробування включало виснажливу смугу перешкод завдовжки близько 10 кілометрів, що пролягала складною місцевістю через піщані та болотисті ділянки, водні й природні перешкоди. На маршруті бійці виконували фізичні та тактичні завдання, відтискання, перенесення ваги, штовхання техніки, тактичні вправи під димом, шумом та імітацією бою. Він пишався тим, що здолав цю смугу у 50 років – поруч із молодими хлопцями, на рівних, без жодних поблажок. Він довів, що справжня мотивація й сила волі сильніші за будь-який вік», – розповів племінник Олександр. Вони з Дмитром разом займалися спортом, а вечорами розмовляли про життя, любов і студентські роки.
Дмитро брав участь в АТО/ООС, а з 2021 року працював за кордоном – зокрема у Польщі та Бельгії. У січні 2022-го він дістав складний перелом коліна. Після операції повернувся до України та певний час пересувався з підлокітною милицею. З початком повномасштабного вторгнення, попри травму, доєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
«Ми провели три місяці в постійних боях. Уже після перших зіткнень він заслужив загальну повагу. Силою духу він давав фору багатьом», – написав Володимир, командир протитанкового взводу 34-го батальйону.
Поховали Дмитра у селі Леськи.
У нього залишилися брат і племінник.
