Павло народився 12 липня 1999 року в місті Гайсин на Вінниччині. Навчався у школі № 6. Середню спеціальну освіту здобув у Немирівському фаховому коледжі будівництва та архітектури, де опанував фах майстра-зварювальника. Також закінчив Вінницький торговельно-економічний інститут за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа та міжнародні відносини», після чого стажувався в Туреччині. Згодом працював майстром зварювальних робіт на місцевому підприємстві. Любив їздити на велосипеді, відпочивати на природі та грати в комп’ютерні ігри.
На початку лютого 2022 року Павло сказав рідним, що їде до Миколаєва працювати зварювальником на заводі. Насправді ж він підписав контракт і долучився до лав Збройних Сил України. Свій перший бій прийняв на Антонівському мосту в Херсоні. Служив головним сержантом взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.
«Паша був надзвичайно світлою, позитивною та доброю людиною. Був на війні від початку повномасштабного вторгнення, пройшов бої в багатьох гарячих точках. Він був дуже вмотивованим і цілеспрямованим. Казав: «А хто, як не я? Спочатку треба вигнати окупантів, а тоді будемо жити…». Для своїх друзів був не просто другом, а братом, як сам казав», – розповіла тітка Галина Васильчук.
Поховали захисника у рідному місті Гайсин.
У нього залишилися мати Людмила, батько Михайло, який нині боронить Україну, та тітка Галина.
