Андрій народився 14 листопада 1994 року у Львові, там і жив. З юності захоплювався спортом: грав у футбол і баскетбол, займався рукопашним боєм, паркуром, брав участь у спортивних змаганнях. Закінчив Львівський автомобільно-дорожній коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» та здобув кваліфікацію техніка-механіка. Працював водієм у львівській філії підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед».
23 червня 2015-го Андрія призвали на строкову службу. Проходив її у Чернігівській області в оперативному командуванні «Північ». У грудні того підписав контракт та долучився до бойових дій у зоні АТО. У 2017 році повернувся до цивільного життя.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій знову став до лав захисників. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді.
«Андрій був найкращим у світі чоловіком, люблячим сином, чудовим братом, хорошим та щирим другом, вірним побратимом. Він був неймовірною людиною. Завжди готовий підтримати, щиро порадіти, дати добру пораду, просто бути поруч, якщо треба. Андрій був вірним воїном, відважним, сміливим, справедливим. Він був тим, хто завжди прийде на допомогу, він рятував людям життя, ризикуючи власним. Таку добру та щиру людину нелегко зустріти в сучасному світі, але мені пощастило. Він до кінця був вірним військовій присязі. Андрій любив свою Україну і віддав за неї найдорожче – своє життя. Вічна пам’ять і слава Герою! Назавжди в серці!» – написала дружина Мар’яна Вільчинська.
У грудні 2023 року Андрія нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Почесний захисник України з Красненської громади».
Поховали воїна у селі Задвір’я Золочівського району Львівської області.
В Андрія залишилися дружина, батьки та брат.
