Вадим народився 3 березня 1994 року в селі Василівка Житомирської області. Закінчив місцеву школу. Потім навчався у Козятинському залізничному училищі та Київському
професійному училищі залізничного транспорту. Працював електромонтером контактної мережі на залізничній станції «Брівки» Житомирської області. У 2017-му влаштувався електриком у ТОВ «Сігнет Центр».
У 2019 році Вадим одружився із коханою Маргаритою. Мешкав у селі Андрушки на Житомирщині. Цікавився технікою, у вільний час займався ремонтом мопедів. Любив дивитися історичні фільми.
На початку повномасштабного вторгнення Вадим відправив дружину в Польщу, а сам вступив до лав захисників. З 1 квітня 2022 року боронив Україну як стрілець-снайпер штурмового відділення 5-ї окремої штурмової бригади.
Бився за місто Лисичанськ Луганської області, боронив нафтопереробний завод. Під постійними обстрілами ворожої артилерії евакуював чотирьох важкопоранених солдатів з поля бою, чим врятував їм життя. У серпні 2022-го тримав позиції на південно-західній околиці міста Торецьк Донецької області. Був старшим вогневої позиції «МАЧТА» на ВОП «МАРК». Організував оборону, належне спостереження, інженерне удосконалення та відновлення позицій, відбивав напади противника та забезпечував своєчасну евакуацію поранених.
17 лютого 2023 року на околицях села Іванівське Донецької області Вадим разом зі штурмовими групами відбивав тимчасово втрачену позицію «КАЗКА». Після цього займався її обороною, був старшим групи, вміло керував особовим складом.
«Вадим був людиною від Бога. Все вмів робити, мав золоті руки. Односельці його цінували і поважали. Він був життєрадісною людиною. Сумую, кохаю», – написала дружина Маргарита.
Захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Вадима Войну в рідній Василівці.
У нього залишилися дружина та батьки.
