Руслан був родом із села Думенки Вінницької області. Мешкав у Вінниці. У 2007-му закінчив Лозівську середню школу. Через три роки – Камʼянець-Подільський індустріальний коледж за спеціальністю «Відкрита розробка корисних копалин», де здобув фах гірничого інженера. Згодом навчався в Дніпропетровському національному гірничому університеті. Працював у ТОВ «Гніванський гранітний кар’єр» начальником дільниці.
Після початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь та добровільно пішов на військову службу. Разом із рідним братом боронив цілісність України на Донецькому та Запорізькому напрямках. Воював у складі 14-ої бригади оперативного призначення НГУ «Червона Калина». Обіймав посаду стрільця-кухаря. Під час служби був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
«Мені дуже його не вистачає… Я радий, що він був у моєму житті, і тепер назавжди залишиться в серці», – сказав брат Олексій Зелений.
Поховали воїна в рідному селі на Вінниччині.
У Руслана залишилися батьки, дружина, діти та брат.
